МОРІТА

— різновид удару у волейболі. Сутність удару полягає в тому, що гравець нібито розбігається на зліт, після чого витримує паузу та потужно б'є через блок, що опускається.

Основна мета удару моріта — змусити суперника виконати передчасне блокування, а згодом — ударити по блоку, що опускається, коли гравці, які блокували, уже майже приземлилися.

Уперше такий удар застосував олімпійський чемпіон — японський волейболіст Дзюнго Моріта (від прізвища якого й названо удар) на Олімпійських іграх у Мюнхені 1972 року.

Він же почав використовувати так званий різаний удар — модифікацію атаки у два торкання: робили високий пас на зв'язкового гравця, той повертався спиною до сітки та готувався виконати передачу в стрибку; за мить до того, як його руки мали торкнутися м'яча, збоку вистрибував Моріта та завдавав різкого удару по м'ячу. Блокувальні гравці суперників, бачачи підготовку зв'язкового та кидок Моріти, налаштовувалися на швидку атаку та не очікували ще швидшого різаного удару. У цьому виді атаки траєкторія м'яча, що має йти на передачу, нібито обрізається ударом з боку.